Фантазии на тему "черного кота"

[Алекро]

Предлагаю вашему вниманию мое представление о монолитном и многозначительном образе черного кота в литературе. Буду рада услышать отклики и соображения.
СУТІНКИ

В маленькому ліжечку, накрившись пухнастою ковдрою, лежав хлопчик. Він намагався заснути. В його глибоких зелених очах не було спокою. Дихання його було важке, ніби кожен подих забирав багато сил. Він обхопив маленькими ручками край ковдри, закривши нею пів обличчя. Стурбовано закліпав очима.
На підвіконня вистрибнув великий чорний кіт. Він витягнув вперед пухкі лапи і ліниво потягнувся, зачепившись за дерево кігтями. Заплющив свої очі, позіхнув, розпушивши довгі вуса, а тоді вже спокійно сів і, глянувши на хлопчика, замуркотів.
Хлопчик відкинув ковдру і сів. А тоді схилив голову набік і промовив, звертаючись до кота:
- Не можу спати...
- Навіщо спати? Зараз тільки сутеніє...
- Так. Значить ВОНИ вже прийшли,
- Хто?
- СУТІНКИ. ВОНИ завжди отак приходять. А потім з'являється ВОНА...
- Продовжуй.
- ВОНА страшна, холодна і занадто тиха, ВОНА – ТЕМРЯВА.
- Ти боїшся її?
- Так, дуже. Тому і хочу скоріше заснути. Але не можу. Як прохолодно... ВОНИ вже поруч.
- Сутінки?..
- Так. Глянь, які похмурі...
- Не бійся їх. Розкажи мені, що тебе турбує.
- ВОНИ – сіроокі і сумні, як моя хвороба. Вони дуже близько, а ще – обіймають ніжно, але міцно, щоб потім віддати ЇЙ честь останнього цілунку. Цілунку ТЕМРЯВИ. Знаєш, чому я боюся ЇЇ?
- Чому?
- Бо ВОНА тиха і глибока... Такою буде моя смерть.
- Ти збираєшся помирати?
- Я лише знаю, що моя смерть прийде з темрявою. Скоро...
- Але ж зараз тільки сутеніє...
- О, СУТІНКИ!.. ВОНИ для мене і жахливі, і прекрасні водночас. ВОНИ – останні краплини мого життя. Жахливі тому, що останні, Прекрасні тому, що життя... Але я хочу жити! Нехай навіть у СУТІНКАХ...
- Не бійся. Глянь, який чудовий сад у сутінках... Блакитні тіні – м’які, тендітні, зовсім не погрозливі. Сяє білим цвітом вишня. Сонечко сховалось, воно засинає, проте завтра воно знову прокинеться – так, наче ніколи не було в світі сутінків і темряви. І ти завтра прокинешся – так, наче і немає в світі хвороб і смерті...
- Тоді я хочу скоріше заснути...
- Спи. Не бійся нічого...

Все навкруг обіймали СУТІНКИ. На вікні сидів великий чорний кіт. В маленькому ліжечку, накрившись пухнастою ковдрою, лежав хлопчик. Він заснув. Його глибокі зелені очі знайшли спокій. Ніхто і не помітив, як ніжно огорнула його ТЕМРЯВА для останнього цілунку.

[Yarsi]

В тебе дуже добрий чорний кіт..